А Сад Гетсиманський розрісся увись і ушир!
Заморські маслини смакують з борщем, равіолі.
І ближнього шепіт росте у ялиновий крик –
Спиватиме луни червона імла видноколу.
Гора Еліонська вже нижча за вартість буття.
Звикаєм до розкоші, фальші, до вітру – в кишені,
До того, що зрадити ладен сердечний кумпан
За долар, за чин, за политий медком макорженик.
Як прийде месія – потьмаряться титла і тло.
Трутизни хлюпнуть усевладні чорти в чашу квасу.
А юрми – бідак, живоїд, салогон, сліпород –
Нестимуть дари Вельзевулу. Круті обертаси...
2
На аркуші хмарні виточую з вен зрілу крів…
Праворуч – ридання, ліворуч – утішливі тури.
Розписано все наперед. За спекотою – грім.
Хтось катом прийшов, я – поетом, а брат – morituri.
З чола міту-карб не зітру споришами канав.
Дійшовши до пекла, наріжу віраж – у бік раю.
Старий і розлогий, немов екзотичний баньян,
Сад мук і гризот через серце моє проростає.
Прочитано 10143 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Всем, кто несет Еваегелие миру, посвящается. - Анатолий Бляшук
Это стихотворение посвящается всем, кто несет свет Евангелия Иисуса Христа миру, но особенно моему духовному наставнику Петровой Ирине.
Этот человек прошел со мной не легкий путь. Ее молитвы всегда были рядом в самое нужное время. Ее терпение и любовь сделали чудо, а ее вера помогла мне поверить в себя, и смело идти дорогой веры.
Спасибо, моя дорогая, и горячо любимая тетя Ира.
