Ин 15:1: "Я есмь истинная виноградная лоза,
а Отец Мой - виноградарь."
Не жалуйся на трудность, никогда
Не пожелай того, чем ближний обладает
Да ты устал, но осмотри свои года
Ты в Винограднике, тебя Хозяин знает!!!
Ну разве сразу грозди сочными стают?
Иль созревают все одновременно?
Не раз, не два дожди их обольют
Сухие веточки обрежут неизменно…
Не жалуйся… И не завидуй гроздям тем
Что завязи обильные имеют
Садовник знает суть твоих проблем
Подвяжет немощных, они не ослабеют…
И хоть дрожит от холода листок
Не упадёт, пока Господь не скажет!
Не жалуйся… Всех дщерей любит Бог
И сыновей поднимет и обвяжет…
Ты в Винограднике! Не бойся рук Христа!
Хозяин знает, как ты прививался…
Сухое срежет, чтоб Лоза была чиста
Добром, щедротами чтоб плод твой наливался…
Не жалуйся на трудности, мой друг
Тебя растил Создатель и сберег!
Созрели гроздья, посмотри вокруг –
Ты в Винограднике! А Виноградарь – Бог!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 7876 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
