На что купился обыватель,
Прийдя опять на стадион?
Не видел он, как неприятель
Слегка, не лазя на рожон,
То подсекал неявно сзади,
А то за маечку держал,
Где только мог достать, он гадил,
На ушко даже оскорблял.
Но всю игру судья не видел,
(А может, он подкуплен был),
Покамест, из себя не выйдя,
Игрок ответил, не простил.
И сразу засвистел судивый,
И карточку свою достал,
И засудил того ретиво
И с поля сразу же изгнал.
Мораль сей басни неказистой
До удивления проста,
Уж коль играешь ты нечисто,
То делай так изподтишка.
Судья давно надежно куплен,
А публика всегда слепа,
И дырку съевши, но не бублик
Уж осудила игрока.
Несправедливость в мире этом
На том веками и стоит
Судья подкуплен, спору нету,
А публика походу спит.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Уповай на Бога. - Николай Тарасюк В первые годы своей христианской жизни, когда приходилось сталкиваться со многими неизбежными при этом проблемами, этот псалом укреплял в Господе, в Его Слове, .
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
